ХЕРСОНСЬКИЙ ЦЕНТР ПОЗАШКІЛЬНОЇ РОБОТИ

      У листопадіі 2016 виповнилося 100 років з дня народження талановитого педагога, керівника гурткової роботи Херсонського Центру позашкільної роботи, художниці Валентини Продан .                      Є люди, як зірки… Це про неї: творчу, працьовиту, закохану в свою справу, непосидючу, чуйну і мудру Валентину Тимофіївну.               Колектив ХЦПР пишається тим, що часточку своєї душі і серця колега до поважного віку віддавала вихованцям, батькам і керівникам відділу технічної творчості та декоративно-ужиткового мистецтва Центру. Педагог навчала молодь спрямовувати свої зусилля на досягнення мети, відповідальність, самостійність, самовдосконалення, креативність у роботі . «Успіх кожної дитини залежить не тільки від бажання, а й наполегливості у навчанні, віри в свої сили й талант » – повторювала досвідчений майстер.                     З дитинства Валентина Продан (Солодовнікова) малювала все, що їй подобалося і хотілося. У роки Великої Вітчизняної війни це хобі допомогло її сім’ї вижити: на звичайних кухоних скатертинах жінка малювала картини, які перетворювалися на неповторні килими і продавала їх на базарі.                                                                                     Після війни Валентина Тимофіївна вступає на заочні курси малюнку та живопису до Московського університету імені Крупської, після цього закінчує дворічні курси портрету , натюрморту та пейзажу в Херсоні, які проводив Ф.І. Загороднюк.                                     Валентина Тимофіївна Продан працювала художником-оформлювачем, учителем малювання в школах Одеси та Херсону, вже на пенсії – керівником гурткової роботи Дніпровського Будинку піонерів та школярів . Картини вчителя експонувалися на багатьох художніх виставках у Херсоні, Києві, Москві, Тюмені… У нашому рідному місті пройшли 5 персональних виставок майстрині, остання була присвячена 85-річчю талановитого педагога.                                    У дитячому клубі-кафе «Золотий ключик» 29 листопада відбувся вечір пам’яті Валентини Тимофіївни, на якій члени педколективу Центру зустрілися з родичами педагога : дочкою, сином та її онукою.                   Людина живе стільки, скільки її пам’ятають…

Ми будемо пам’ятати про вас, Валентино Тимофіївно, поки живемо самі.